"Ты помнишь как всё начиналось?" /Машина времени/
"Какая сука! Какая сука! С ней нужно начинать питомник!" /Іріна Азен/
Робити розплідник ми не планували. Спочатку ми хотіли якісного собаку для доньки. Між псом та сукою обрали суку. Нам була потрібна собака компаньйон. Каструвати не планували, хотіли, щоб наша сука народжувала і донька бачила та брала участь.
Хто шукає - той знаходе. Нашу дівчинку ми знайшли в розпліднику Mivaku. Шоу клас! Взяли з зобов'язанням не виводити з племінного розведення.
Для участі в племінній роботі треба взяти участь у виставках, заробити необхідні оцінки.
2010-й рік. Нарешті ми доросли до дорослого класу. Вирішили - поїдем в Дніпро, візьмем участь в двох виставках, заробимо необхідні оцінки.
Готуємось як можемо, без фанатизму. Нам треба лиш оцінка відмінно.
Виставки обіцяли бути цікавими: Перший чемпіонат породи Японський хін в Україні та Дніпровська осінь рангу CAC-UA.
Озираючись назад - авантюра чистої води. Та новачкам - везе.
Мабуть зірки в той день склались добре. Наша Iva Mivaku виборює CAC-UA та Краща Сука в обох виставках!
А в чемпіонаті породи ще й BISS-3. Три - бо в бісах у Івусі заграли бісики і стояла вона не кращим чином :-)
Хінів судили: Ірина Азен та Елена Агафонова.
І досі пам'ятаю слова Ірини Азен "Какая сука! Какая сука! С ней нужно начинать питомник!"
А потім були собака компаньйон, собака охраняка та собака купа любові, потім були в'язки, пологи, цуценята.
А потім виник розплідник Степовий вітер.
Тепер вже і діти Iva Mivaku завоювали купу титулів, і виставок було вже багато, вже і онуки є у Іви, і правнуки. Наша Іва вже на пенсії. Наша Іва вже ветеран. Наш бамбулік. Наш основатєль. Цуценят в нашому розпліднику народжують вже інші собаки.
Нещодавно ми вирішили знову звозити Іву на виставки. Шубку провітрити та клас підтвердити, розважитись трохи.
І знову Іва не підкачала.
Дві виставки. В результаті: BOB, Кращий ветеран, і знову BISS-3. Тепер уже серед ветеранів.
Озираючись назад, ми вдячні всім суддям, які судили наших собак, всім друзям, разом з якими ми вчились. Особлива подяка Ользі Лініх та Ірині Азен за те, що вони підштовхнули нас до створення розплідника.
